Що таке степ? Природна зона помірних широт. Безмежна рівнина, вкрита густою травою. Степ – тип рослинності,
що об'єднує трав'яні угрупування, в складі яких переважають ксерофіти(посухостійкі рослини), такі якковила, типчак, житняк, келерій, тонконіг, степова осока, метелиця, зубровка (чаполоч) і багато інших трав'яних рослин. Серед трав багатоквіткових рослин, які прикрашають землю: польові айстри, волошки,будяки, буркун, алтей, гіацинти, сокирки, дзвіночки, астрагал, звіробій,материнка, шавлія, польові півники (тюльпани), деревій, білі і жовті ромашки та безліч інших. Із кущових рослин по балках і ярах – шипшина,терен, глід, жостір, барбарис, ліщина, калина, крушина.В давні часи степ був основним багатством і джерелом існування для багатьох поколінь наших
предків-слов'ян. Степ годував величезні табуни худоби. Люди жили в степу не лише із землеробства і
тваринництва, а й з рибальства, полювання та бджільництва. В ріках було стільки риби, що під час
нересту в невеликих ріках і рукавахДніпра вона не вміщувалась у воді івитискувалась на берег. А дичини в степах було так багато, щодрохви і стрепети, стаєю злітаючи з землі, закривали сонце.Скільки відбулось великих подій на тобі і за тебе, степе! Ти був колискою наших предків слов'ян.Ти став місцем вольниці непокірних сміливців. В низинах твоєї ріки Славути виникли перші козацькі січі,які відіграли велику роль у створенні нашої нації.Твої багатства, степе, незмірні і незчислимі!Ти не збіднів, старий, сивий степе, і в наш час. Не шепоче на тобі шокова трава – тирса. Шелестять золотаві хліба.Не бродять табуни диких коней тарпанів– замість них пасуться коні чистокровних порід. Не бігають сайгаки таджейрани– пасуться мільйонні отари тонкорунних овець-мериносів.Весною ти, наш степе, у рожевім цвіту яблунь і персиків, у білім цвіту вишень,черешень, абрикос, груш і слив.Обплітають тебе сотень сортів виноградники –від найраніших до найпізніших у визріванні. Ти змінився,але не збіднів, наш сивий степе. Ти був, є і будеш найважливішим джерелом людського багатства. Хвала тобі,наш Степе! Це про тебе козацький нащадок Микола Гоголь у властивій йому літературній манерісказав: "Дідько вас бери, степи, які ви хороші!"Твоїй безмежній широчіні немає ні кінця, ні краю. Десь в імлистій далечіні степ не кінчається, а переходить в небо.Сріблясто-сиві хвилі трав і яскравіквіти між ними в далечині зливаються в одне суцільне сиво-блакитне полотно, щосходиться з небом. То на нерівній, а особливо в гірській, місцевості горизонт підходить близько до тебе, і неборізко відокремлюється від землі. В степу немає тієї межі.В степу земна поверхня така рівна, а горизонт так далеко, що різність фарб зникає – і колір неба, і далечіньгоризонту одинакові. Будеш йти та йти, а степовій рівнині, здається, ніколи не буде ні кінця, ні краю. Бо вонапоступово переходить в небо, зливаючись з ним.
